Я 1, невідм., сер. Тридцять перша літера українського
алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого
приголосного звука з голосним звуком «а». — «Я, я»!
«Я» — остання буква в алфавіті, — обриває він
Тимка. — Потрібні йому твої поради — вибереться якось
і сам (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 176).
♦ Від (од) а до я — від початку до кінця; усе.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 618.
Я 2, мене, займ. особ. 1 ос. одн.
1. Уживається мовцем
для називання самого себе. Я ввечері посумую, А вранці
поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не
побачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 11); Мені нічого не видко,
тільки небо синіє надо мною (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98).
♦ Відсохла б рука мені див. відсихати; Гляди [ж]
мені — уживається для вираження застереження або
погрози. — Говорила я тобі раз, щоб ти завела в цьому
селі празник мироносиць,.. а ти мене не послухала.
Гляди ж мені, заведи й в цьому селі цей празник, бо буде
тобі гріх од бога, як мене не послухаєш (Нечуй-Левицький, VI,
1966, 323); — Як з'їси те, що тобі поклали, дядина
скаже: «Бери ще шматочок», а ти гляди мені, щоб не брав
(Іван Багмут, Опов., 1959, 4); Грім би мене вдарив (побив)
див. грім; Дивовижа мені див. дивовижа; Не я буду
див. бути; Оце (це, се) [й] я розумію! див. розуміти;
Побий мене [святий] хрест (грім, боже і т. ін.); Хай
(нехай) мене [святий] хрест (грім і т. ін.) поб'є; Побила б
мене свята земля див. побити; Про мене — уживається
для вираження байдужого ставлення до чиїх-небудь
намірів, дій; роби, як знаєш. — Зараз мені збирай
своє манаття та про мене хоч в очерет тікай з моєї
хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 72); — Ой, та цур вам, напосіли
на матір. Та про мене, робіть, як собі знаєте. Хоч
і всі завтра йдіть та воюйтеся (Андрій Головко, II, 1957, 244);
Теж мені — уживається для вираження скептичного
або негативного ставлення до кого-, чого-небудь.
Дмитро вперто обернувся, переступив протерту колію
дороги, шукаючи звуженими очима стежки, що вела у
село, і в цей час позад себе чує неголосний сміх. — Ти
чого? — з-за плеча кидає дівчині. — А чого ж навіть «на
добраніч» не сказав. Теж мені парубок (Михайло Стельмах, II,
1962, 337); Тільки [ти] мене й бачив (бачила); Тільки
[ви] мене й бачили — те саме, що Тільки його (її
і т. ін.) й бачили (див. бачити). — Коли ж тебе ждати
додому?.. — Сподівайся мене в гості, як виросте в тебе
у світлиці трава на помості, — одказав з козел Свікліцький..
Оце як гайдну [гайну] з паном, то тільки ти мене
й бачила (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 278); Я вас (тебе і т. ін.) —
уживається як погроза зробити що-небудь комусь,
покарати і т. ін. когось. — От я вас! — гукав зверху дебелий
полковник, — всіх перев'яжу! (Олександр Довженко, I, 1958, 250);
[Як, якби] на мене — як на мою думку, на мій розсуд,
смак. [Аквіла:] Ет, хоч куди подайся — вмерти
треба, як не тепер, то згодом. [Ремісник:] То-то й бо,
що як на мене, то вже краще згодом (Леся Українка, II, 1951,
486); — І ти думаєш справляти таке бундючне весілля,
на котрому гуляють та п'ють три або й чотири дні? —
спитав Денис. — А хто його там думає! Якби на мене,
я б його справляв тільки один день — в неділю (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 317); — А на мене, — говорю, — то я б із
малою дитиною розмовляла (Марко Вовчок, I, 1955, 261); Я не я —
нічого не знаю, не маю ніякого стосунку до кого-,
чого-небудь. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость
[мудрість] би була своя. А то залізете на небо: «І ми
не ми, і я не я» (Тарас Шевченко, I, 1963, 331).
2. у знач. ім., невідм., сер. Уживається для
позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе
в навколишньому світі. Огей мовчить. Він заглиблюється
в себе, аналізуючи своє внутрішнє «я» як громадянина,
наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 248); Фізична неволя не дозволяє
моєму «я» проявитися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 271);
Майстер сцени мусить мобілізувати всі можливості
свого творчого «я», своє знання життя, свою ідейну
озброєність на глибоке проникнення у внутрішнє єство
тієї людини, яку він покликаний втілити на сцені (Амвросій Бучма, З
глибин душі, 1959, 33);
// філос. Уживається для
визначення суб'єкта. Розмови про те, що людське «я»
зберігається в людському мозкові, слушні лише за умови, коли
цей мозок діє в людському тілі (Наука і життя, 2, 1972, 47).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 618.