ЮВЕЛІ́Р, а, чол. Майстер, що виготовляє художні
вироби, прикраси і т. ін. з коштовних металів і каміння.
Кого тільки тут не було: .. гончарі й кожум'яки в
шкіряних фартухах, ювеліри і зброярі, рибалки й дроворуби
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 167); Родом [Тася] з Білої
Церкви, де батько її мав будиночок і був колись ювеліром
(Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 12);
// Торговець, продавець
ювелірних виробів.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 611.