в означеннях
Тлумачення, значення слова «Каліка»:

КАЛІ́КА, и, чол. і жін.

1. Той, хто позбувся якої-небудь частини тіла або втратив здатність рухати нею. Дерету, Главку, Ферсилогу Поранив [Турн] руки, шию, ногу; Навік каліками зробив (Іван Котляревський, I, 1952, 284); — А тепер моя жінка стала калікою: в неї звело одну руку так, що вона не підніме вгору (Нечуй-Левицький, III, 1956, 361); Вдома залишилися тільки каліки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 92);  * Образно. Та з життєвої борні ми не вийшли каліками (Іван Франко, XIII, 1954, 306).

2. Жебрак, що випрошує милостиню. Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Тарас Шевченко, I, 1963, 239); Іванко оглянувся. Біля нього впритул стояв каліка перехожий Миколай (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 222);  * У порівняннях. Мов каліка-старець, визирав той палац з-за бур'яну (Панас Мирний, IV, 1955, 16).

3. заст. Прочанин.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 78.

Коментарі (0)