КАНА́Т, у, чол. Дуже міцний грубий мотузок із волокна або дроту; линва, кодола. З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі, і біля Кичкасового перевозу тече він узенько, так що вже пором ходить на канаті (Олекса Стороженко, I, 1957, 250); [Олеся (читає):] «Цілу осінь переносив я на пристані мішки, сіль, рибу, канати, залізо...» (Марко Кропивницький, II, 1958, 301); Буксирний канат обвис, плюснув у воду (Олесь Донченко, VI, 1957, 505).