в означеннях
Тлумачення, значення слова «Капиця»:

КА́ПИЦЯ, і, жін. Ремінь, що зв'язує бияк із ціпилном. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Юрій Яновський, Мир, 1956, 147); — Коли порветься капиця, то як би ви не крутилися, а підете до Матвія, бо такого доброго шкураття, як у його шорні, ви й весь повіт обійдіть, то не знайдете (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 286);  * У порівняннях. Оддув губи, як капиці (Номис, 1864, № 3367).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 93.

Коментарі (0)