в означеннях
Тлумачення, значення слова «Керманич»:

КЕРМА́НИЧ, а, чол.

1. Той, хто править кермом; стерновий. [Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Леся Українка, II, 1951, 296); Журливо мій керманич Керує байдаком (Павло Грабовський, I, 1959, 251); Колишній керманич плотів мусив пробиратися нишком назад в рідні Кути (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 427);
//  Тракторист, водій автомашини тощо. В МТС їх зустрічають, сходяться керманичі, друзями їх називають, поплескують по плечі (Павло Тичина, I, 1957, 170).

2. Те саме, що вождь 2. Партія — керманич мудрий, неухильний — Впевнено тримає корабля кермо (Микола Бажан, Роки, 1957, 222).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 142.

Коментарі (0)