в означеннях
Тлумачення, значення слова «Халабуда»:

ХАЛАБУ́ДА, и, жін.

1. Убога оселя, хата. Ціла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнілася своїми входами, немов чорні печери пороззявляли свої роти (Панас Мирний, III, 1954, 261); Халабуда була просторенька, на підлозі, мала два віконця, а попід стінами були пороблені лави (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 102);
//  Рід намету, що має основу з жердя, критого соломою, корою, шкірами і т. ін.; б уда, курінь. Блідий, з запалими оченятами і синіми губами, пластом лежав хлопчик у халабуді, нашвидку складеній з гілля та торішньої осоки (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 326); Ничипір з матросом Васьком напинали якусь.. халабуду (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 256);  * У порівняннях. Коли б не напнута халабудою на обличчя хустина, може б Ярошенко помітив, як на обшмаганому хуртовиною лиці [Насті] заграв інший, не сніговієм викликаний рум'янець (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 14).

2. Критий віз. Тоді мене, пізно вночі, взяли в халабуду і перевезли до тюремного шпиталю (Іван Франко, IV, 1950, 179); Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди, — то таки свої селяни, а то й дальші (по одежі знати).. Проїжджали цигани в своїх халабудах; проходили прочани, старці, заробітчани (Андрій Головко, II, 1957, 213);
//  Верх, напівкругле накриття на возі. Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає до вас молодиця з невеличкою дитиною на руках (Панас Мирний, IV, 1955, 311); Невдовзі з сивої мряки виринула назустріч валка підвід з напнутими халабудами (Олесь Гончар, I, 1954, 166).

3. Невелике крите приміщення для собаки; конура, будка. Проти ґанку, в кутку невеличкого подвір'я, стояла халабуда для собаки (Олесь Донченко, V, 1957, 287); З дощатої халабуди коло погрібника на нього вискочив здоровенний мисливський хорт на тонких ногах (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 12.

Коментарі (0)