в означеннях
Тлумачення, значення слова «Хомут»:

ХОМУ́Т, а, чол.

1. Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев'яний остов (кліщі), вкритий м'яким валиком. Свирид не забарився з конем, швидко вивів, накинув хомут, завів у оглоблі (Панас Мирний, I, 1954, 267); Забравши хомут, віжки, черезсідельник, повісивши на шию дугу, Григір рушив до конюшні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 100);  * У порівняннях. Не розумію, нащо вони роблять такі вузькі рукави і такі широкі, виложисті коміри, як хомути (Леся Українка, III, 1952, 675).

2. перен., розм. Що-небудь украй обтяжливе, важке для когось. За свій труд попав у хомут (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 81); — Скільки батько землі купив через банк? — Чотири десятини, — Маєтком назвати не можна, але хомут добрий на шию. І головне — дивно: як людина звикає до цього хомута! (Андрій Головко, II, 1957, 434); — Не я, а вона, Варя, збирається заміж. Їй плаття шиємо. Мені хомута на шию не треба (Олесь Донченко, V, 1957, 288).
Надягати (вішати) хомут (хомута) на кого, кому — обтяжувати непосильним тягарем, працею кого-небудь.

3. техн. Деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 123.

Коментарі (0)