в означеннях
Тлумачення, значення слова «Кіш»:

КІШ 1, коша, чол.

1. Те саме, що кошик 1. Одного дня трусили в садку яблука в коші (Марко Вовчок, I, 1955, 135); Я думаю, масло та яйця Несе вона в коші (Леся Українка, IV, 1954, 100); Сестри-послушниці вносили.. коші з білими, вже почищеними головами капусти (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 436).

2. Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо. У сінях стоїть кіш із борошном, на горищі два вінки цибулі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 435); — Ти ж мені дивись, не накидай насипом вогкої кукурудзи в кіш (Остап Вишня, II, 1956, 80).

3. Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг. Візок був набитий соломою, солома висіла з усіх боків через подертий кіш (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 112); Худий, маленький коник з голосним іменем «Буян» ледве тягнув старенькі гринджолята з лозовим кошем, вимощеним житньою соломою (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 118).

4. Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник. В'язні помалу ожили, завирували по камері, як риба, що з власної необачності вскочила в рибальський кіш (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 224).

5. Пристосування у віялці, в жорнах, у млині для засипання зерна. Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353); Він поперед себе підняв мішок, низом поклав його на груди, а розв'язаний гузир нахилив у кіш (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 171.

Коментарі (0)

КІШ 2, коша, чол.

1. У Київській Русі в XI—XIII ст. і на Україні в XIV—XVIII ст. — військовий табір, обоз. І розказують і плачуть [запоріжці], Як Січ руйнували, ..Як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаї Новим кошем стали (Тарас Шевченко, I, 1951, 288); Здавалось, що насуває чорна хмара, коли татари ішли цілим кошем (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).

2. Місце перебування запорізьких козаків; Запорізька Січ. — Як же зруйнували кіш, то наш посьолок [селище] з землями достався якомусь пану (Олекса Стороженко, I, 1958, 80).

3. заст. Літнє житло кочовиків; кибитка (у 2 знач.). Скотарі мали собі од вітру.. халабуди, окутані повстьми; вони кошами прозивались (Олекса Стороженко, I, 1957, 267).

4. рідко. Місце розташування під час тимчасових робіт; табір, стан. На коші третьої бригади він застав бригадира тракторної і Олексу (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 171.

Коментарі (0)