КІСТЬ, кості, жін.
1. Те саме, що кістка 1—3. Після
бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли
(Леся Українка, III, 1952, 638); Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота
засипав Благородними костями (Тарас Шевченко, I, 1951, 250);
Вироби київських і новгородських ювелірів, різьбярів по
кості.. і досі викликають подив своєю витонченістю і
майстерністю виготовлення (Історія української літератури, I, 1954, 26).
▲ Слонова кість див. слоновий.
♦ Біла кість, зневажл. — про людину знатного,
дворянського походження. Його чорний шлик віявся по
плечах. «Рубай, брати, білу кість!» (Юрій Яновський, I, 1954,
247); Кістка від кості, кров від крові див. кістка;
Кістьми лягти (полягти) — загинути в бою, на полі битви.
— Лучче [краще] полягти Кістьми в степу, в своїй
країні, Ніж з неї заочі піти І бути славним на чужині!
(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 320); Плоть від плоті, кість від
кості див. плоть; Тиснути (стиснути і т. ін.) кого, що,
аж кості тріщать (затріщали) — те саме, що Тиснути
(стиснути і т. ін.), аж кістки тріщать (затріщали,
затріщать) (див. кістка); Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура)
та кості; Одні (самі, тільки) кості та шкура — те саме,
що Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура) та кістки (див.
кістка). Були вони — сама шкіра та кості (Олесь Гончар, II,
1959, 75); Широка кість; Широкий у кості — коренаста,
кремезна людина, тварина. Бовдюг — дядько в кості
широкий (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 80).
2. тільки мн. Те саме, що кісточка 3. В одному місці грали [татари] в кості, у другому в карти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393); Солдати грали в кості (Натан Рибак, Час, 1960, 353).