КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, сер. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257); Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 232); * У порівняннях. Незабаром частина виноградника виглядала як кладовище, вкрите могилками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220).