в означеннях
Тлумачення, значення слова «Княгиня»:

КНЯГИ́НЯ, і, жін.

1. іст. Дружина князя (у 1, 2 знач.). І воду рідних рік черкав Ваш спів, мій друже славний, Неначе чарівний рукав Княгині Ярославни (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 23); В тому господньому селі, На нашій славній Україні, — Не знаю, де вони взялись, — Приблуда князь. Була й княгиня (Тарас Шевченко, II, 1953, 9).

2. іст. Жіночий рід до князь 1, 2. Княгиня ж Ольга завела скрізь.. уроки й устави (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 13).

3. етн. Жіночий рід до князь 3. — Ні, молода княгине, не піду до тебе на весілля: не подобна річ мені, старому, по весіллях гуляти (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Серед натовпу дівчат стояла у церкві княгиня (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 140);  * У порівняннях. Подруги-дівчата несли труну. В їй лежала Олеся, убрана, як молода княгиня (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 198.

Коментарі (0)