Словник української мови

КОНТРОЛЕ́Р, а, чол. Особа, що контролює чи перевіряє кого-, що-небудь. Приходить контролер до нас. — Ну, як у вас працює газ? (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 26); Серед контролерів працює багато комсомольців. Жодний випадок здачі продукції низької якості не залишається поза увагою (Комуніст України, 7, 1968, 54); Контролер поїзда;
//  Прилад, за допомогою якого здійснюють контроль або реєструють що-небудь. Оксана.. повезе туди контролер своєї конструкції (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 229).