в означеннях
Тлумачення, значення слова «Копач»:

КОПА́Ч, а, чол.

1. Робітник, що копає землю; землекоп. Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих, бачив двох копачів з заступами (Марко Вовчок, VI, 1956, 226); — Де ж таких копачів узяти, звідки їх скликати, аби вони мені доленьку мою відкопали?.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 265); Радянські копачі каналів, ..озброєні машинами, у п'ять стислих років виймуть і перемістять мільярди кубометрів землі (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 72);
//  Той, хто займається копанням могил. Дітей у нас було п'ятеро.., усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 203); Взяв [батько] труну на плечі й пішов на кладовище.. Він ще здаля побачив копачів, які тепер тут, здається, й жили (Василь Кучер, Голод, 1961, 108).

2. Знаряддя, яким копають, викопують що-небудь. Сєнько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Іван Франко, VIII, 1952, 293); Вона взялася за копач, шукаючи очима буряк, що міг залишитися біля комбайна (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 285);
//  Машина для копання, викопування. Нам тепер не доводиться копати буряк: тракторним копачем підорюють, а ми за гичку легко виймаємо і чистимо (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 25).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 280.

Коментарі (0)