в означеннях
Тлумачення, значення слова «Копиця»:

КОПИ́ЦЯ, і, жін.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 71);  * У порівняннях. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа 1. Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь. [Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); — Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 279).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 281.

Коментарі (0)