в означеннях
Тлумачення, значення слова «Копил»:

КОПИ́Л, а, чол.

1. Дерев'яне шевське знаряддя, що має форму ступні і яким користуються для виготовлення взуття. На сирій від осінньої вогкості землі виразно витискалися сліди пари городянських чобіт на кривий копил, з високими корками (Борис Грінченко, II, 1963, 301); — Я бачив у шевця такий самий копил. Він був теж потиканий шпильками (Іван Микитенко, II, 1957, 201);  * Образно. Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15).
[Всі] на один копил зшиті (зроблені, скроєні і т. ін.) — про людей, предмети з однаковими властивостями, якостями, формою (частіше з недоліками). В Січі.. довкола великого майдану розташувалися курені, побудовані всі на один копил (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 226).

2. Короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв'язку полозів з коробом. Сани йшли у затоки, стукались копилами, а він одставляв ногу і упирався в тверді краї дороги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); Накрутивши на копил віжки, дбайливо поправивши збрую на конях, бригадир.. підійшов до Марка (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 377).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 280.

Коментарі (0)