КОРО́МИСЛО, а, сер.
1. Дерев'яна вигнута палиця з
зарубками або гачками на кінцях, якою носять на
плечах відра з водою тощо. Несучи на коромислі коновки
з водою, вона, твердо ступала по розмоклій глині босими,
червоними ногами (Іван Франко, I, 1955, 82); Параскіца набрала
води й скинула коромисло на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272);
Зінька, ..не кваплячись, заходилася складати на
коромисло випрану білизну (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 19);
* У порівняннях. Позаду нього теліпався вигнутий
коромислом вовчий хвіст (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 54).
♦ Дим коромислом див. дим.
2. Рід важеля з точкою опертя посередині, який застосовують у вагах, паровій машині тощо. Головною частиною.. терезів є коромисло (Фізика, I, 1957, 21).
3. Дитяча гра, суть якої в тому, що двоє стають один до одного спиною і, переплівшись руками, по черзі нагинаються вперед, підіймаючи один одного.