в означеннях
Тлумачення, значення слова «Коса»:

КОСА 1, и, жін.

1. Заплетене волосся. Якраз під старою вишнею.. стояла дівчина, хороша, як зоря ясна; руса коса нижче пояса (Марко Вовчок, I, 1955, 38); Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 32).
До сивої коси — до старості. — Я ждатиму Йвана хоч до сивої коси (Леся Українка, III, 1952, 739); Зав'язати косу див. зав'язувати.

2. перев. мн. Довге волосся. Хто се, хто се по тім боці Рве на собі коси?.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 164); Густі, золото-жовті коси буйними хвилями спадали на її груди і плечі (Іван Франко, II, 1950, 378); Дівча біжить в тяжкім одчаї, Коса їй плечі устеляє (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 90);  * Образно. По один бік глибокого темного шляху білокорі берези в розпущених зелених косах (Степан Васильченко, II, 1959, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 304.

Коментарі (0)

КОСА 2, и, жін. Сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, збіжжя тощо, що має вигляд вузького зігнутого леза, прикріпленого до держака. Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає (Тарас Шевченко, I, 1951, 60); [Коноп:] Косарі косять, А вітер повіває, Шовкова трава На коси полягає (Марко Кропивницький, II, 1958, 431); Ти пам'ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу, бо косив невміло (Володимир Сосюра, II, 1958, 369);
//  Ніж косарки. В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 271).
Наскочила (зайшла, найшла, напала, трапила і т. ін.) коса на камінь — про тих, що не хочуть уступити один одному. [Ліхтаренко:] Ви не сваріться зо мною, бо наскочила коса на камінь. Я не з тих, що бояться! (Карпенко-Карий, II, 1960, 336); [Арсен:] Сам же образив дівчину, а ждав, щоб вона вибачилась. А Надія горда ж була! [Ганна:] О, і не говори! Напала коса на камінь (Захар Мороз, П'єси, 1959, 242); Смерть занесла свою гостру косу див. заносити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 304.

Коментарі (0)

КОСА 3, и, жін. Вузька намивна смуга суходолу в морі, річці тощо, сполучена одним кінцем із берегом; мис. Човен повернув за гострий ріг піскуватої коси і вступив у Чорне море (Нечуй-Левицький, II, 1956, 225); Скільки оком скинеш — леліє Дніпро, вигинаючись помежи горами, тихо миючи піскуваті коси (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); На піщаній косі, що кинджалом врізалась у море, стояв маяк (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 304.

Коментарі (0)

КОСА 4, и, жін., діал. Селезінка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька (Номис, 1864, № 310).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 304.

Коментарі (0)