в означеннях
Тлумачення, значення слова «Костриця»:

КОСТРИ́ЦЯ, КІСТРИ́ЦЯ, і, жін.

1. Внутрішня тверда неволокниста частина стебел прядивних рослин (конопель, льону та ін.), що залишається у вигляді дрібних колючих трісочок під час попередньої обробки цих рослин; терміття. Помочить [Мотря коноплі].., висушить, витіпа: костриця на топливо, волокно на прядиво (Панас Мирний, II, 1954, 46); Сиплеться костриця на землю під ноги. Під терницями її вже цілі купи (Андрій Головко, II, 1957, 24).
 Пересохнути на кострицю — стати сухим і ламким (про сіно, злаки). — Та це ж ходила подивитись на Маринине жито: лежить, пересохло на кострицю, висипається, скотиною побите (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 248).

2. бот. Те саме, що вівсяниця 1. Береги ставу й уся балка нижче вкриті були суцільним трав'яним килимом. Саме цвіли костриця, тимофіївка, білі ромашки (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 308.

Коментарі (0)