в означеннях
Тлумачення, значення слова «Козла»:

КО́ЗЛА, зел, КО́ЗЛИ, ів, мн.

1. Сидіння для погонича спереду брички, фаетона тощо; передок. Один циган кинувся до погонича і вдарив його.. Погонич так і покотився з козел (Нечуй-Левицький, III, 1956, 277); Нарешті все було налагоджено, він видряпався на козли, цмокнув, і кінь рушив (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 384); Сидячи на козлах фаетона, я правив своєю конячиною, під'їжджав до нічних ресторанів (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 99).

2. Колода на чотирьох похилих ніжках, що використовується в парі з іншою як підставка для чого-небудь; кобилиця (у 2 знач.). Найпростіші підмостки складаються з двох козел з перекладинами через 50 см, на які кладуть дошки настилу (Довідник сільського будівельника, 1956, 451); На високих березових козлах загойдалися [пилярі].., розрізуючи дві грубезні колоди (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 234); Влізла [Настя] на козли і почала білити стелю (Іван Кочерга, II, 1956, 545).
Ставити (поставити, зіставити і т. ін.) зброю (гвинтівки, рушниці) в козла (в козли) — ставити зброю (гвинтівки, рушниці) разом навхрест багнетами вгору. Рота німецьких солдатів щільною купою відпочивала біля поставлених у козла гвинтівок (Іван Багмут, Опов., 1959, 18); Жандарми, зіставивши зброю в козли, ..ламають декорації до «Наталки Полтавки» (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 7).

3. Підставка для різання дров, що складається зі збитих навхрест жердин, з'єднаних поперечкою.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 212.

Коментарі (0)