в означеннях
Тлумачення, значення слова «Куль»:

КУЛЬ, я, чол. Обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі. По всій улиці коло кожного двора лежали купи соломи та стриміли кулі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 81); — Збудували ми хліва.., своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили і ними вшили (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 193); Йому треба.. збити на кулі сорок кіп пшениці, — він помолотив би й машиною — діло невелике, — але йому до зарізу треба кулів: клуні й нові хати синам укривати (Григорій Косинка, Новели, 1962, 167);  * У порівняннях. Він зразу заплющив очі — і, як куль соломи, упав знову на ліжко… (Панас Мирний, I, 1954, 360).
 Куль околоту — сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним. Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Григорій Епік, Тв., 1958, 296).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 392.

Коментарі (0)