в означеннях
Тлумачення, значення слова «Кужіль»:

КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін.

1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129);  * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53).

2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 386.

Коментарі (0)

КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 386.

Коментарі (0)