в означеннях
Тлумачення, значення слова «Кватирка»:

КВАТИ́РКА, и, жін.

1. Зменш. до кватира 1. Займати невелику кватирку.

2. Шибка у вікні, вставлена в раму, яку можна відчиняти для провітрювання приміщення. Вичуняла Катерина, Одсуне кватирку, Поглядає на улицю, Колише дитинку (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); Коли Деменюк переходив близ [поблизу] її вікон, вона відчинила кватирку і закликала його до себе (Іван Франко, VII, 1951, 90); Для того щоб провітрювати приміщення, у віконних рамах роблять кватирки (Столярно-будівельна справа, 1957, 194);
//  Дверцята або віконце в брамі, у воротах. В глибині перистиля вузька брама з кватиркою в одній половинці й з хвірткою в другій (Леся Українка, III, 1952, 270).

3. заст. Шибка у вікні. — Микола постукав у кватирку; я йому одчинила двері (Нечуй-Левицький, II, 1956, 242); Подивився козак Нечай у нову кватирку (Словник Грінченка).

4. заст. Четверта частина кварти (у 1 знач.); чвертівка (переважно про горілку). Він усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 132.

Коментарі (0)