в означеннях
Тлумачення, значення слова «Лантух»:

ЛА́НТУХ, а, чол.

1. Великий мішок з грубої тканини. Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п'ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (Нечуй-Левицький, III, 1956, 171); Не міг [Митрофан Огієнко] відірвати очей від величезних, пошитих із нових ряден лантухів, що, мов кабани годовані, лежали впоперек на санчатах (Олесь Гончар, II, 1959, 152); Коли треба було сіяти, він [мішок] — сішник. Коли до млина жито везти, він — лантух. Коли після обіду спати хочеться, його можна було або під грушею розіслати, або вкритися ним (Остап Вишня, I, 1956, 14);  * У порівняннях. На верхній лавці, важко повертаючись на бік, як лантух, крекче й сопе лісоруб Гутман (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 31); Не пам'ятаючи себе, лантухом впала вона з горища (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 10).

2. чого. Міра, що дорівнює вмісту такого мішка. В Росію з Голландії було надіслано кілька лантухів картоплі з тим, щоб посадити і вирощувати нову культуру в різних районах країни (Хлібороб України, 5, 1965, 10); — Кожен віз гною — зайвий лантух, а то і два зерна (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 69);
//  перен. Про велику кількість чого-небудь. Дає поради [обиватель], Носить лантухи настанов, Підмічає серйозні вади У діяльності установ (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 54).

3. перен. Неповоротка, неспритна людина. Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (Павло Загребельний, Спека, 1961, 218);
//  без додатка, з чим. Уживається як лайливе слово. [Катерина:] Що він собі думає, лантух з половою, що це йому старий режим?! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 306).
В п'ять лантухів не ввібрати чого — про надмірний прояв чого-небудь. Як балакати — так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла — то його в торбинку усього зложити можна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 182); Лантух з кістками (маслаками) — про дуже схудлу людину. Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 59); Лантух солі з'їсти з ким — те саме, що Пуд солі з'їсти (див. сіль). Я з-під Знам'янки родом, з-під Куцівських лісів — із тамтешнім народом лантух солі я ззів [з'їв] (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 16); Як з лантуха сипнути (посипатися) — те саме, що Як (мов, немов і т. ін.) з мішка сипнути (посипатися) див. мішок. Усі засміялись; як з лантуха, сипнули веселі дотепи й жарти (Олесь Донченко, I, 1956, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 445.

Коментарі (0)