в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ляда»:

ЛЯ́ДА, и, жін.

1. Рухома покришка, дверцята, що прикривають отвір всередину чого-небудь. Він хижку з лободи зліпив Та ще з огудини дві ляди Неначе двері притулив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Підняла [Ася] з землі важку дубову ляду і зручно спустилася в отвір (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423); Засмаглий танкіст відкривав гримучу і ковану ляду (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 12);  * У порівняннях. Глухо, наче ляда підземелля, грюкнули ковані залізом двері (Петро Колесник, Терен.., 1959, 261);
//  Отвір, люк з такою покришкою, дверцятами. Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу (Юрій Яновський, II, 1958, 72); Венцель провів нас у підвал, до якого була ляда з кухні (Василь Минко, Вибр., 1952, 337);
//  Покришка, якою закривають скриню; віко. [Трохим:] Панове громадо! Нещастя сталось — батька убила ляда од скрині!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 235); Вона підняла ляду скрині, дістала ряднину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 82).
Закрий ляду, лайл. — закрий рота, не розмовляй. — Я встряв до розмови, а він.. так на мене вовком як глянув.. — Ляду, — каже, — старий, закрий свою (Григорій Косинка, Новели, 1962, 33).

2. Відкидна полиця або віконниця в крамниці, що застосовується як прилавок. В кожній крамниці коло дверей одчинена ляда в вікні й обперта на стовпець (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); Петро Оском'юк.. за крамаря. Стояв за лядою й продавав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 330).

3. Частина ткацького верстата, через яку проходять нитки основи і якою прибиваються одна до одної поперечні нитки. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 104); Руки вже важчають — влітку від сапки, серпа, взимку від веретена і ткацької ляди (Михайло Стельмах, I, 1962, 136).

4. Рухома покришка над годувальним коритом у сажі. Загнала [Маруся поросят], приперла колодкою ляду в хлівці (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 34).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 577.

Коментарі (0)