в означеннях
Тлумачення, значення слова «Любов»:

ЛЮБО́В, і, жін.

1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). — Ізольдо! Ох, Ізольдо! Прийми любов мою! (Леся Українка, I, 1957, 410); Не бійся смутку, що пливе З великої любові, Ні вітру, що у серці рве Всі струни співакові (Максим Рильський, III, 1961, 56); Я теж люблю. Палка, важка, Нерадісна моя любов; Вона, мов слабість десь яка, Ввійшла мені вже в кість і кров (Іван Франко, XIII, 1954, 143); В муках любові стою край вікна (Володимир Сосюра, I, 1957, 200);  * Образно. В осінню ніч сорок першого року прощання лунали над Дніпром.. Розлучалась любов з любов'ю, надія з надією, прощалось нездійсненне заміжжя (Олександр Довженко, I, 1958, 280);  * У порівняннях. І в дійсність радісну, як юність і любов, Він [комсомол] учнем Партії коханим увійшов (Максим Рильський, III, 1961, 28);
//  перен. Той, кого люблять (у 2 знач.). Вона [Маня], та колишня моя любов, зірвала заручини (Ольга Кобилянська, III, 1956, 96); З колодниками гнали його [поета] по етапу, а за ним пішла і його любов — його дівчина (Михайло Стельмах, I, 1962, 458);
//  Стосунки між чоловіком і жінкою, викликані сердечною прихильністю. — Творіть дітей, молоді. Були ви щедрі на бойовий труд, будьте щедрі й на любов, на крики народжень (Олександр Довженко, I, 1958, 335);
//  розм. Інтимні стосунки з особою іншої статі. Щоб з вдовами не женихався [Еней], Над мертвими не наглумлявся, Жінок любов'ю не морив (Іван Котляревський, I, 1952, 145); Над вулицею десь біля бульварів, лякаючи поодиноких мисливців за любов'ю, проходить пісня (Юрій Яновський, II, 1958, і 61).
 [Не] до любові — [не] подобається, [не] любий. — Мені бог уже послав такого, що й до любові, й до пари (Марко Вовчок, I, 1955, 24); Батько мій закохався в моїй матерії і взяв її, як казав не раз: «в одній льолі та до любові» (Збірник про Кропивницького, 1955, 12); — Я з нею не можу жити... вона мені не до любові... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37).
Закручувати (закрутити) любов див. закручувати.

2. Почуття глибокої сердечної прив'язаності до кого-, чого-небудь. І іменем твойого сина, Твоєї скорбної дитини, Любов і правду рознесли [святії] По всьому світу (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); Огнище те — любов до країни своєї, до свого народу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 169); — Не лише, каже, зненависть, а насамперед любов рухає наші армії вперед. Гаряча братерська любов до всіх трудящих людей на землі (Олесь Гончар, III, 1959, 444); Прекрасна Ольго! Духу не вгаси, Як не вгашала ти ніколи! Стрічная тобі любов од нас! (Павло Тичина, II, 1957, 46);
//  Глибока повага, шанобливе ставлення до людини. Коли вийшли на сцену зовсім юні мічурінці-комсомольці й піонери в піонерських галстуках — і повернули йому [І. В. Мічуріну], своєму дідусеві, з любов'ю його яблука.. — він тихо заплакав (Олександр Довженко, I, 1958, 499);
//  Глибока приязнь, викликана родинними зв'язками. Не сила держить Уляну на ногах, не здоров'я.., а держить її серце, матерня гаряча любов (Панас Мирний, I, 1954, 302); Перед ним постають оченята доньки й синка, сповнені найвищої любові і принади до матері (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 269); З любов'ю дивиться на доньку Мирон (Михайло Стельмах, II, 1962, 72);
//  перен. Той, кого люблять (у 1 знач.). І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов, єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Тарас Шевченко, II, 1953, 270).

3. до чого. Інтерес до чого-небудь. — А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева (Михайло Стельмах, I, 1962, 255);
//  Внутрішній, духовний потяг до чого-небудь. Любов до літератури у мене розвинулась доволі рано (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 233); Я був весь в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій писав з великим натхненням (Олександр Довженко, I, 1958, 26);
//  Пристрасть до чого-небудь. Батько знову забував, що його за любов товктися між кіньми і скажено мчати верхи люди беззлобно охрестили рудим дідьком (Михайло Стельмах, I, 1962, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 564.

Коментарі (0)