в означеннях
Тлумачення, значення слова «Лють»:

ЛЮТЬ, і, жін.

1. Те саме, що лютування 1. Четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближалися до парубка (Олесь Донченко, III, 1956, 51).

2. Почуття роздратування, злості, гніву. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; ..Та — нінащо вся їх лють, Хоч кров людську ллють і п'ють! (Іван Франко, XIII, 1954, 394); А кинеться ворог в люті, На мене піде війною — Я танки, із криці куті, Поставлю в полях стіною (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 108);  * Образно. Люто ґвалтують собаки.. Рветься і не може вискочить зовсім зубата лють з глибокої пащі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225);
//  на кого, до кого, проти кого. Таке почуття, спрямоване на кого-небудь. У такі хвилини занепаду й розгубленості в душі його ще з більшою силою бушувала лють на Шумейка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 105); Данько почував, як прокидається в ньому лють до пришельців (Олесь Гончар, II, 1959, 46); У пасічника була не тільки соціальна, але й особиста лють проти куркулів (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 209).

3. чого, яка. Надзвичайної сили вияв (про мороз, негоду тощо). Пішов [Іван] вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332); Зелена рунь, як гай, Здолавши лють зими, важкі морозу пута, ..В блакитнім поливі текла за небокрай (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 64); Ми не скорилися люті морозу, хоч він і пронизував до кісток (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 575.

Коментарі (0)