в означеннях
Тлумачення, значення слова «Лютувати»:

ЛЮТУВАТИ 1, ую, уєш, недок.

1. на кого — що і без додатка. Виявляти хижацтво, кровожерність, злість (про звіра, тварину). Як скажений звір, що боїться води, труситься й лютує, забачивши її, ..так Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309); Надворі Пірат лютує на старців (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 479);
//  Виявляти безжальну жорстокість, нещадність (про людину). Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1963, 199); Немало він зла накоїв людям під час війни і ниньки лютує (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 290);
//  з кого, рідко над ким. Знущатися з кого-небудь. — Мундзю! — крикнув з докором Тоньо. — Що се ти робиш? Чи ж то годиться лютувати над бідним створіннєм [створінням]? (Іван Франко, III, 1950, 14);
//  на кого і без додатка. Бути в стані розлюченості, гніву, виявляти гнів; дуже сердитися. Як же то і лютувала та воювала Параска, що не її одділено (Панас Мирний, IV, 1955, 94); — Найбільше лютує на мене Підпара (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 40); Усередині в неї все клекотіло, вона лютувала і на дівчину, і на Софію, що послала ту з дровами (Іван Микитенко, II, 1957, 297).

2. Виявлятися з надзвичайною силою (про мороз, негоду тощо). Люде гинуть, лютує голод в Україні (Тарас Шевченко, II, 1953, 14); В цій місцевості [в Адлері] лютує малярія (Микола Трублаїні, II, 1955, 40); І холод, і мряка надворі панує, А вітер осінній реве і лютує (Борис Грінченко, I, 1963, 10); Надворі лютувала хуртовина (Євген Кравченко, Квіти... 1959, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 575.

Коментарі (0)

ЛЮТУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Паяти. Він сідав, не роздягаючись, із поршнем од тракторного мотора в руках або з бачком, якого ніс лютувати (Юрій Яновський, Мир, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 575.

Коментарі (0)