в означеннях
Тлумачення, значення слова «Луг»:

ЛУГ 1, у, чол.

1. Поросла травою і кущами лука, що використовується як пасовисько та сіножать. Унизу по лугах річка синя тяглась (Панас Мирний, V, 1955, 367); Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому! (Олександр Довженко, I, 1958, 69).

2. заст. Низина, поросла лісом. Ой, хто в лузі — озовися, Ой, хто в полі — одкликнися! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 62); Сяде [Перебендя] собі, заспіває: «Ой не шуми, луже!» (Тарас Шевченко, I, 1951, 25).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 552.

Коментарі (0)

ЛУГ 2, у, чол.

1. Гідроокис натрію, калію та інших металів. Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука і життя, 7, 1958, 8).

2. розм. Водний настій попелу, який уживається для прання, миття тощо. На ніч змила [Маланка] Гафійці голову лугом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); Зайшла [Орися] в хату, щоб набрати лугу для прання (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 552.

Коментарі (0)