в означеннях
Тлумачення, значення слова «Личина»:

ЛИЧИ́НА, и, жін.

1. заст. Машкара (у 1 знач.), маска (у 1 знач.). Північ, мов танцюристка в єдвабній личині, Скаче, світить очима, регоче й гуде (Леся Українка, IV, 1954, 263); Де-не-де гуркотить барабан.. Це шаман у рогатій личині з вишкіреними зубами танцює свій ворожбитський танець (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 589);  * Образно. — Надивилися ми вже їх [націоналістів] — то в шликах, то в башликах приходили, а це вже в новій виступають одежі. Міняють личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть... (Олесь Гончар, II, 1959, 190).

2. перен. Удавана зовнішність людини. [Ганна:] Вічно якась стриманість, коректність, респектабельність! І нащо тобі ся личина? (Леся Українка, III, 1952, 720); — Да, красуня. Мальована! А що під тією личиною! (Андрій Головко, I, 1957, 487); Хороший, поза всім, хлопчина Був той Микола. Не була його веселість — та личина, Що закрива гримасу зла (Максим Рильський, Поеми, 1957, 167);
//  Зовнішній удаваний вияв чого-небудь. Чому ж у наших фільмах любов змальовується як.. щось таке, що треба душити й приховувати під грубою личиною героїчної цілеспрямованості, декларованої пишномовними словами (Олександр Довженко, III, 1960, 207); Викрити порок у його новій личині, показати, як зло, подібно до хамелеона, змінює своє забарвлення, пристосовуючись до нових умов, дбайливо маскує під позитивне свою негативну сутність — невідкладне завдання комедіографа (Радянське літературознавство, 5, 1966, 33).
Носити (надягати, надягти, напинати, нап'ясти) личину — маскувати, ховати свої справжні думки. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 9); Різні пройдисвіти нап'яли на себе релігійну личину з єдиною метою — поживитися за рахунок довірливих богомольців (Наука і життя, 6, 1959, 50).

3. перен., лайл. Погана, зла, підступна людина. Хочеш справу розпочати, — Оглядайся на всі боки. Щоб яка личина часом Не втяла мороки (Павло Грабовський, I, 1959, 617); Якась-таки личина донесла комендантові (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 166);
//  з означ. Уживається як лайливе слово. — Люблю й я смажене сало. Держиш його на вогні, а воно, лиха личина, шкварчить та на паляницю тільки кап, кап (Остап Вишня, I, 1956, 432); Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда.. Отаку катавасію в чужому гнізді окаянна личина робить (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 265).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 501.

Коментарі (0)