МАЛАХА́Й, я, чол., розм.
1. Довгий шкіряний батіг.
Од села до села возили його [єзуїта] в чортопхайці
селяни, котрих поганяв він малахаєм (Олекса Стороженко, I, 1957, 383);
Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились, розсипались
по зеленому полю... (Панас Мирний, II, 1954, 55);
// Удар таким
батогом. Покута від малахаїв тільки кректав (Петро Панч,
Гомон. Україна, 1954, 352).
2. Хутряна або підбита хутром шапка з широкими навушниками. Мугаммед Герай їхав спереду групи з опущеною на груди головою, з перекошеним на вухо малахаєм (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 201); Хлопець був у кожусі.. й теплому малахаї, з-під якого виблискували маленькі хитруваті очі (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 210).