МІ́РА, и, жін.
1. Одиниця виміру чого-небудь. Міри виникли в зв'язку з потребою людини вимірювати розміри навколишніх предметів (Фізика, I, 1957, 11); Слово це [маршрут] стоїть першим у Кузьчиному зошиті. В тому синенькому зошиті, де на обкладинці надрукована таблиця множення й метричні міри (Олесь Донченко, VI, 1957, 15); Міра ваги; Міра об'єму.
2. чого, яка. Те саме, що мірка 2. За міру вівса чи віз гною він знайшов би як віддячити (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 12); В млині беруть шістнадцяту міру з млива! Не великий заробіток і ґазді, і мірошникові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 412).
3. Певна величина, що є одиницею виміру в конкретних умовах. — Проти своєї натури налива [шинкар] якраз повну міру (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 247); Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господи жінка якась «одержима».. і принесла для Мессії олії пахучої міру (Леся Українка, I, 1951, 427); Новий цар.. звелів нову [гвардію] набирати. Та щоб був один у один: високий, станкий, показний. Максим якраз підійшов під міру (Панас Мирний, I, 1949, 215).
4. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Нехай
прийдуть ось до табору та спитають Охріма Супоню;
а в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра
людська (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10);
// Те саме, що міряння.
— Як це ви переміряли город? Та нехай його чорти
спечуть з такою мірою! — гукнула не своїм голосом Мотря
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 355).
5. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь. Що вчора мірою було — Півміри стало нині (Максим Рильський, III, 1961, 22); Мірою всіх успіхів нашого соціалістичного мистецтва є міра його реалізму, міра правдивого, конкретно-історичного відтворення дійсності в її революційному розвитку (Про багатство літератури, 1959, 157).
6. Величина, розмір, ступінь чого-небудь. Чарочки
усякої міри і стакани, усе хрустальне, так і сяє
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 241); Небо вкрила хмара сіра, Щезла
часу й місця міра, Налягла густая тьма (Іван Франко, XIII,
1959, 375); Був колись я дужий, прудкий, міри своїй
силі не знав, зроду не боявся ні хвороби, ні втоми (Ігор Муратов,
Буковинська повість, 1959, 263).
♦ Без міри: а) дуже багато, у великій кількості.
Ось уночі пробудились думки: «Спиш?» — мені крикнули
і залюбки кров мою пить почали, як вампіри... П'ють
без ваги, без жалю і без міри... (Леся Українка, I, 1951, 271);
— Багато сонця [на селі], без міри чистого повітря,
навкруги добро — і чоловік добрішав (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
461); б) дуже сильно; безмірно. І тільки що човни
уздріли [аркадяни], То всі злякалися без міри, Один
к Троянцям підступив (Іван Котляревський, I, 1952, 201); А зараз
без міри рада, сиджу в авдиторній тиші (Любов Забашта,
Нові береги, 1950, 134); В (у) значній (великій, вищій,
деякій, певній і т. ін.) мірі; До деякої (якоїсь, певної
і т. ін.) міри; Значною (великою, якоюсь і т. ін.) мірою —
про певний ступінь чого-небудь. Заробляючи, аби
тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній
мірі одірваний був од української літератури, і це
для нас велика втрата (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); Лице
його було таким мокрим від поту і таким у вищій мірі
напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися
на нього (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 55); Він [М. Гудзій]
береже «спадщину» не як «архіваріус»: для нього в ній
цінні ті риси, які до певної міри зв'язують її з новим
часом, з нашою епохою? (Над. літ-во, 3, 1957, 35); Свого
часу чималої популярності набув українсько-російський
словник, .. відредагований, а великою мірою і укладений
Борисом Грінченком (Максим Рильський, III, 1956, 66); В (у)
міру: а) відповідно до чого-небудь (сил, можливостей
здібностей і т. ін.). Всю ніч чесно, в міру своїх сил
виконував він з молоддю свої вироки, розбиваючи
німецькі каски березовим прикладом (Олександр Довженко, I, 1958, 150);
Кожен художник творить у міру свого таланту,
розуміння дійсності, характеру зв'язків зі своєю епохою
(Радянське літературознавство, 1, 1961, 44); б) залежно від чого-небудь.
Підійшов, нарешті, і Хома, який в міру наближення
його черги ставав усе тихішим, малопомітним (Олесь Гончар,
III, 1959, 102); В міру засвоєння вправ [з гімнастики]
слід збільшувати кількість сполучень вправ,
повторень окремих поєднань (Художня гімнастика, 1958, 11);
в) скільки треба; достатньо. То як часом майстер
напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то
розказував одну подію зі свого життя (Василь Стефаник, I, 1949, 30);
Вона була статна, краля, трохи косоока, в міру весела
і в міру сумна (Юрій Яновський, II, 1958, 100); В (у) міру того
як — в той час як, у відповідності з тим як. В міру
того як він [робітник] голодніє і слабне від утоми і
задухи, його думки робляться сумніші (Іван Франко, IV, 1950,
27); Невістчин жах зростав у міру того як вона бігла
додому, а там набув розміру паніки: син не
повертався (Юрій Яновський, II, 1954, 108); В (у) повній мірі —
цілком. — Ви відмінно знищили греблю в районі колгоспу
і поновили в повній мірі висушене колись болото,
зробивши непрохідною для фашистських танків цю
ділянку (Юрій Яновський, I, 1954, 69); Знати міру див. знати;
Над (понад, через) міру; Не в міру — занадто, дуже.
За те їм так там [у пеклі дівкам, бабам, молодицям]
задавали, Що через міру мудровали І верховодили над
всім (Іван Котляревський, I, 1952, 139); [Руфін:] Справді,
християни лагідні понад людську міру й звичай (Леся Українка, II,
1951, 416); Мовчати й переживати самому все, що
сталося в цей вечір і що взнав, — було над міру (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 17); На подвір'ї
управитель.. незлобно пересварюється зі своєю не в міру
ревнивою дружиною (Михайло Стельмах, I, 1962, 89); Повною мірою —
сповна. Але за ваші [про внутрішню буржуазію]
шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою
(Василь Еллан, II, 1958, 223); Почуття міри — розуміння
належних меж, належного ступеню у яких-небудь діях,
у виявленні чого-небудь. Почуття міри — ознака
зрілості таланту (Вітчизна, 11, 1962, 182); У похмурій
кімнаті, заставленій без почуття міри м'якими
меблями, за великим столом сидить товстий чоловік — шеф
шосейного відділу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 65); Тією
або (чи) іншою мірою; У тій або (чи) іншій мірі — про
певний ступінь чого-небудь.