в означеннях
Тлумачення, значення слова «Миг»:

МИГ 1, МИГ-МИГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. мигати. На небі ані хмариночки; зорі тільки миг-миг... (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 77); — Було, гребу сіно, — аж курява курить! Одна нога тут, а друга там; а руки тільки миг-миг! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 429); Поїзд рушив.. А повз очі — водокачка, телеграфні стовпи, по дорозі вози з буряками. Миг повз очі (Андрій Головко, II, 1957, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 699.

Коментарі (0)

МИГ 2, а, чол., рідко. Те саме, що мить. Бурхав так вітер.. Бив в очі, стежку з-перед ніг Неначе вкрав в короткий миг (Іван Франко, X, 1954, 314); І чути було в цей миг, Як стукає серце землі (Олесь Гончар, IV, 1960, 23).
 В один миг; У три миги; В миг ока — дуже швидко, в одну мить; миттю. Її жаль перекинувся в один миг у велику радість (Лесь Мартович, Тв., 1954, 300).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 699.

Коментарі (0)