в означеннях
Тлумачення, значення слова «Милість»:

МИ́ЛІСТЬ, МИ́ЛОСТЬ, лості, жін.

1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. Пішла, попрощалась із господарями, подякувала їм за милість і за ласку (Марко Вовчок, I, 1955, 12); — Потерпімо ще трохи. Почекаймо великої милості й справедливості. — Від кого? — .. Нема терпцю! Урвався... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 72); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям... І досі не може збагнути повністю, чим він, зрештою, заслужив милость Оленчукову? (Олесь Гончар, II, 1959, 61);
//  заст. Прихильність когось вищого становищем у суспільстві до залежного; ласка (див. ласка 2 4). — І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милостю бариновою [пайовою] обійдений? чи він у загоні живе? (Панас Мирний, IV, 1955, 163); [Адам Кисіль:] Його величність посилає всьому війську запорозькому королівську милість (Олександр Корнійчук, I, 1955, 275);
//  ірон. — Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54);
//  Вияв жалості, милосердя; помилування. Ніж у вовка милості просити, краще його відразу вбити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 72); Прийшлося їхать по дрова, Хоч, як іздибле гаєвий [гайовий], то в пана милості нема, — Тра [треба] з місяць за ломаччя те в кривавім поті відроблять (Іван Франко, XIII, 1954, 37); Це вона, Марта, підбила жінок піти до [пана] Стадницького вблагати його змилуватися над дітьми, коли нема милості до батьків (Михайло Стельмах, I, 1962, 394).
 Без милості — жорстоко, немилосердно. Тут стояли в ряд: Холера, шолуді, бешиха І всі мирянські, знаєш, лиха, Що нас без милості морять (Іван Котляревський, I, 1952, 127); Хутенько по шлюбі зненавидів її пан і так знущався без милості, безперестанку, що вона ходила як з хреста знята (Марко Вовчок, VI, 1956, 301).
Віддаватися (віддатися, здаватися, здатися і т. ін.) на милість (милость) кого, чию — здаватися без попередньо поставлених умов. Човен поплив у темінь. Я відчув, що канат рухається і мене тягнуть нагору. Я вирішив краще віддати себе на милость капітана, ніж випустити з рук каната (Юрій Яновський, II, 1958, 83); Розгадавши хитрий задум ворога — повністю оточити місто і довгою облогою примусити його здатись на милість переможця, Жіжка вивів свої війська на Віткову гору (Радянська Україна, 5.XII 1953, 3); Коли б ваша милость, заст. — те саме, що Коли (як, якщо) [буде] [ваша] ласка (див. ласка 1). — Правду, панотче, святу правду ви говорите. Коли б ваша милость, щоб мене наградили Марусею, я б усе те сполнив [виконав], що ви тепер розказуєте (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 62); Перемінити (змінити, повернути) гнів на милість (милость) — перестати гніватися. — Та вже і гнів свій до вас на милість поверну — попоїм трохи, — додав [Пищимуха], беручись за ложку (Панас Мирний, IV, 1955, 362); Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (Іван Франко, II, 1950, 84); Доктор Гальванеску тим часом заспокоївся і змінив гнів на милость (Юрій Смолич, I, 1958, 71); Робити (зробити, являти, явити) милість (милость) — виявляти добру волю, бажання допомогти, піти назустріч кому-небудь. — Позволь тіла убитой раті, Як водиться, землі предати; Нехай князь милость сю явить (Іван Котляревський, I, 1952, 270); І таким голосом, наче робив велику милість, вимовив [Василько] стримано і поважно (Олесь Донченко, V, 1957, 22); Що милость ваша, заст. — що вам завгодно. [Жебраки і інші:] Дай, боже, вам всього доброго! — Подайте, що милость ваша! — Каліки ми, нещасні... (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 148).

2. перев. мн., заст. Дар (у 1 знач.), пожертвування. Від них [Романових] дворяни й козацькі отамани сподівалися земель, селян і всяких милостей (Історія СРСР, I, 1956, 166); У Думі домагавсь [більшовик] не милості, а щастя бідному народу (Павло Тичина, I, 1957, 229);  * Образно. Це виставка досягнень Мічуріна.. Над виставкою полотнище з лозунгом: «Громадяни, не ждіть милостей від природи. Взяти їх у неї — наше завдання» (Олександр Довженко, I, 1958, 458);
//  Добрий, милосердний учинок; благодіяння. Її так батько вчив: «Коли, — каже, — тобі чого треба.., зараз до бога. Вдар три поклони й проси, об чому тобі нужда, і жди певно від нього милості» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 39); Покотив [генерал] у Гетьманське, розказав, який «бунт» підняли піщани, як неуважно прийняли царицину милость (Панас Мирний, II, 1954, 91).
Не з милості — не заради милосердного вчинку, благодіяння. Коли найвищий керівничий орган пролетарської влади допомагає Тичині, то не з милості (Василь Еллан, II, 1958, 79).

3. заст. Любов, кохання. Ой, матуню, глянь на мене, Мене милость з світа жене (Павло Чубинський, V, 1874, 224); Мій боже милий, Даруй словам святую силу — Людськеє серце пробивать, Людськії сльози проливать, Щоб милость душу осінила, Щоб спала тихая печаль На очі їх (Тарас Шевченко, II, 1963, 116); [Хвора:] Я б хотіла, Щоб знала ти, кого і за що любиш, І як осудиш, то щоб знала за що. Сліпая милість — се для мене кара (Леся Українка, I, 1951, 118).
Божою милостю, заст., ірон. — додаток до імператорського та ін. високопоставлених осіб титулу у важливих документах. Історія робить своє, а він [Врангель] «божою милостю диктатор», чим може він змінити хід подій? Чи не більше зараз там вирішує справу багнет рядового червоноармійця, аніж його цезарська воля? (Олесь Гончар, II, 1959, 330); Ваша (твоя, його, її, їх) милость (милість), заст.: а) уживається в шанобливому звертанні підлеглої особи, а також при вказівці на третю особу. — А що ти скажеш, чоловіче? — спитав Балабуха. — Приїхав до вашої милості з гостинцем од вільшаницького батюшки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 93); Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке Біля їх милості близенько (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 26); Патронеса спитала по черзі в кількох вихованок: — Ти сирота? І за кожну матушка Раїса відповідала: — Сирота, ваша милость (Олесь Донченко, III, 1956, 39); б) уживається з іронією щодо кого-небудь. — Насилу діждалися вашої милості!.. — неласкаво привітав він її (Панас Мирний, III, 1954, 76); Зроби (зробіть, май, майте) милість (милость) — уживається для вираження підсиленого прохання, спонукання до якоїсь дії, вчинку. — Хто гонить? За що? — Не питайте! Все вам скажу потому, а тепер майте милість, сховайте мене, бо може бути смерть моя (Іван Франко, VIII, 1952, 371); — Ви до пані чи до пана? — питає [лакей], не здоровкаючись. — До пана, Никаноре. Зроби милість, допусти до нього або поклич (Михайло Стельмах, I, 1962, 394); Милості прошу (просимо) — уживається як ввічливе запрошення. — Ось до вас прийшли, — каже йому молодиця, пускаючи мене у двері. — Милості прошу — сідайте! — вітає він мене (Марко Вовчок, VI, 1956, 237); — Здрастуй, Олю! Пускайте переночувати. — Милості просимо, — сказала Безугла (Андрій Головко, II, 1957, 597); По милості кого, чиїй — завдяки кому-небудь, через когось. — По вашій милості сьогодні треба ждати надзирателя. Знаємо! — бубонів Жук (Панас Мирний, I, 1954, 334); Канчуки вже вийшли з моди в нас, Бо по милості князів Конституцію дали нам враз (Іван Франко, XIII, 1954, 42); Скажи (скажіть) [мені] на милість (на милость) [божу, бога]: а) виражає шанобливе прохання. [Шевцов:] Ну, скажи на милость божу, — чого ти їздив у город? [Тарас:] За ділом (Борис Грінченко, II, 1963, 525); [Олімпіада Іванівна:] Що се тут таке? (Побачивши дітей). Ну, скажіть на милість бога! Ви сюди як влізли? (Леся Українка, II, 1951, 19); б) виражає здивування, незадоволення, розгубленість. — Ну, що тут довго: він тайний агент. — Ото! скажіть на милість! як же він робить свою роботу? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242); — Слухай, Демиде, ти знаєш, що я думаю? — Знаю. — Як знаєш? — здивувався Бульба. — Ти хочеш погуляти з запорожцями. — Ну, скажи на милість. Як це ти дізнався? (Олександр Довженко, I, 1958, 230); Ну, чого мене, скажіть на милость, понесло знов на київський пляж? (Остап Вишня, II, 1956, 383).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 703.

Коментарі (0)