в означеннях
Тлумачення, значення слова «Набедреник»:

НАБЕ́ДРЕНИК, а, чол.

1. церк. Парчевий прямокутник із зображенням хреста, який священики одержують як першу нагороду і носять з правого боку нижче пояса. — Чи ви чули, що о. Аркадія переведено на другу парафію, а о. Феогност дістав набедреника? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322).

2. військ. Частина металевої збруї середньовічного рицаря, яка накладалася на стегно. Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках (Іван Франко, VI, 1951, 456).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 12.

Коментарі (0)