в означеннях
Тлумачення, значення слова «Наголінник»:

НАГОЛІ́ННИК, а, чол. Частина металевої збруї, що накладалась на голінку. Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках (Іван Франко, VI, 1951, 45);
//  Все, що накладалось, одягалось на голінку. Був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої шкури Латані мав наголінники (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 401).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 52.

Коментарі (0)