НАКРИТТЯ́, я, сер.
1. Дія за значенням накрити 1. Підвечірки або вечері у Річинських супроводила особлива атмосфера, майже урочистий ритуал «накриття столу» (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 286).
2. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, дощу і т. ін. [Юда:] Налинув дощ і перервав промову. Я сів під накриття і думу думав (Леся Українка, III, 1952, 134); Вийшли з-під накриття, і Козаков став крутити цигарку (Олесь Гончар, I, 1954, 8).
3. Те, що накриває собою або приховує під собою
що-небудь. Поскидали [погоничі] з возів хвартухи та
накриття й почали вивертать [вантаж] з хур (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 574); Очі не побачили неба — лише чорне
накриття, що вгортало чоловіка, налягло на неї
(Михайло Стельмах, II, 1962, 207);
// Те, що нависає зверху над ким-,
чим-небудь. Під низьким накриттям смерекових гілок
у кутку окопу лежав обличчям до землі бородатий вояк
(Мирослав Ірчан, II, 1958, 224).