в означеннях
Тлумачення, значення слова «Наречений»:

НАРЕ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до наректи 3. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б'ю чолом (Гильський, III, 1961, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 169.

Коментарі (0)

НАРЕЧЕ́НИЙ, а, е.

1. Те саме, що названий.
 Наречена дочка — те саме, що Названа дочка (доня) (див. названий); Наречена мати — те саме, що Названа мати (див. названий); Наречена сестра — те саме, що Названа сестра (див. названий); Наречений батько — те саме, що Названий батько (див. названий). — Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? ..Це дочка.. мого нареченого батька (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 169); Наречений брат — те саме, що Названий брат (див. названий). Невеличка хата сторожа побудована заходом В. Г. Шевченка, нареченого брата поета (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Наречений син — те саме, що Названий син (див. названий).

2. у знач. ім. наречений, ного, чол.; наречена, ної, жін. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися. [Анна:] Хто він такий, сей прехороший лицар? [Долорес:] Мій наречений (Леся Українка, III, 1952, 330); — Батько мій працював у депо, а наречений їздив машиністом (Юрій Яновський, II, 1954, 76); Наречена мала прийти просто до панотця (Іван Франко, VIII, 1952, 53);  * У порівняннях. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені в чеканні женихів (Олександр Довженко, I, 1958, 488).

3. у знач. ім. наречені, них, мн. Чоловік і жінка, які збираються одружуватися. Віталій і Надя вирішили, що вони наречені (Юрій Смолич, II, 1958, 116); Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 89).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 169.

Коментарі (0)