в означеннях
Тлумачення, значення слова «Небога»:

НЕБО́ГА, и, жін.

1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. — Княгиня видає заміж.. свою троюрідну небогу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 113); В залі на Коцюбинського чекали дві дорослі панночки: Чикаленкова небога і її подруга (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 17).

2. пестл. Звертання до жінки, молодшої віком. Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать (Тарас Шевченко, II, 1953, 372); — Гандзю, Гандзуню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс!.. (Іван Франко, I, 1955, 253); Глянув Матвій по людях і пізнав жінку. — Ой Маріє, — подумав собі, — і ти, небого, постарілася (Мирослав Ірчан, II, 1958, 309).

3. заст. Бідолаха, сердега. Сіла [Дидона] на порозі, Аж занудило їй, небозі, І не встояла на ногах (Іван Котляревський, I, 1952, 84); Ой, покинув Петро хатку І жінку небогу (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 150); Не схаменулась небога, як лихо затуркотіло у віконце (Олекса Стороженко, I, 1957, 22);  * Образно. — А ти, моя Україно, ..Удово небого, Годуй діток; жива правда У господа бога! (Тарас Шевченко, I, 1951, 241).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 249.

Коментарі (0)