НЕВІ́СТКА, и, жін.
1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю (Тарас Шевченко, II, 1963, 13); Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку, бо дуже полюбив її (Михайло Стельмах, I, 1962, 647); * У порівняннях. Берези самітні, виблукана верба, мов невістка в чужім краю серед людей чужих (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304).
2. Те саме, що невістулька. В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею — це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї вслід за блакитним рястом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 427).