в означеннях
Тлумачення, значення слова «Обручка»:

ОБРУ́ЧКА, и, жін.

1. Кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т. ін., яке носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу; перстень, каблучка. — Микола, Микола, дай мені обручку, А на тобі срібний перстень на білу ручку (Павло Чубинський, V, 1874, 678); Купці приносили їй коштовні мережива, обручки найтоншої роботи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 257); Шлюб скріплено, на пальці [молодих] надіті обручки як символ вірності на все життя (Наука і життя, 9, 1964, 51);  * Образно. Для середини минулого [XIX] століття поезія Шевченка — золота обручка, якою були обручені в одну сім'ю народи Росії, що боролися проти національного гніту, проти соціального рабства (Літературна Україна, 30.V 1964, 2).

2. рідко. Те саме, що браслет. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. старосвітські великі обручки на руках, внизу і вище ліктя (Леся Українка, III, 1952, 177);  * Образно. Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками (Іван Франко, III, 1950, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 573.

Коментарі (0)