в означеннях
Тлумачення, значення слова «Охотник»:

ОХОТНИК 1, а, чол.

1. до чого і з інфін. Той, хто має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор. — А ти ж, Вітю, чого не пробуєш? Ти ж, казали, охотник до нього [меду], — звернулась до Віті Бондариха (Степан Васильченко, II, 1959, 200); — Хороший хлопець Артем! .. А до книжок який охотник! (Андрій Головко, II, 1957, 576); — Дівчата, сідайте на санчата, я вас підвезу, — запропонував довготелесий табунщик, великий охотник до всяких розваг і витівок (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 187).

2. Той, хто виявляє бажання що-небудь зробити або одержати. — Охотників багацько, а купців мало. Гуртом не спроможетеся телиці купить, а в моїй кишені хазяйнуєте, — звернувся Опанас до людей (Любов Яновська, I, 1959, 72);
//  Той, хто добровільно зголошується на виконання чого-небудь; доброволець. Поезії новіших поетів якось не знаходять охотників до перекладання їх на великоруську мову (Іван Франко, XVI, 1955, 399); [Пархімча:] Рапортую, що сьогодні, визвавшись охотником за передню лінію колективізації, сам один за ранок сколективізував двадцять сім дворів (Микола Куліш, П'єси, 1960, 148); Ми залишили кількох охотників на правдиву смерть, самі ж подалися очеретами вбік і вчасно вискочили з мішка (Юрій Яновський, II, 1958, 254).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 825.

Коментарі (0)

ОХОТНИК 2, а, чол., розм., рідко. Те саме, що мисливець. Десь бабахнув охотник з рушниці — сплеснулась від того рибина в березі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 80); П'ятеро нас було дуже досвідчених охотників-влучаків, дуже цілких стрільців (Остап Вишня, II, 1956, 173); — Охотник! — І в голосі худого чується презирство. — Хіба справжній охотник вистрілить у глухаря, коли той співає? (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 826.

Коментарі (0)