в означеннях
Тлумачення, значення слова «Омана»:

ОМА́НА, и, жін.

1. Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; уявний образ чого-небудь, що помилково сприймається як дійсний. Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії — пісня моєї країни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викликала галюцинацію слуху?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 178); Спочатку він думав — то омана. Але юрти були справжні. Їх можна було навіть торкнути рукою (Натан Рибак, На світанку, 1940, 18);
//  Марні надії, сподівання; ілюзії. — Не треба ілюзій, не треба омани, — сердилась на себе Раїса (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325); Її враз урятують. Її не засмокче трясовина... Дика радість спалахувала в серці. Але це була омана (Олесь Донченко, III, 1956, 82).

2. Стан людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дійсне. Може, прокинуся хутко з сеї примари-омани десь на безлюднім просторі і без надій на життя?.. (Леся Українка, I, 1951, 309); Зникає люта омана від того співу, як од могучого заклинання, вітром розлітаються... (Степан Васильченко, II, 1959, 25).

3. Те саме, що обман 1. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скопу їй служив без зради, без омани (Леся Українка, I, 1951, 318); Лешнер ясно почував оману, але в чому тут справа — зрозуміти не міг (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 40).
Вводити (ввести) в оману див. вводити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 691.

Коментарі (0)