в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ополонка»:

ОПОЛО́НКА, и, жін. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми. У яру гребля, верби вряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать... (Тарас Шевченко, I, 1963, 35); Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої [зимової] ночі ополонки доводиться прорубувати заново (Олесь Гончар, II, 1959, 163);
//  Незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою. Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався, жив (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 384);  * Образно. Кудись відлітало мінливе світанкове небо з шматками хмар, з ополонками блакиті (Михайло Стельмах, I, 1962, 7).
 Братися (взятися) ополонками — покриватися з поверхні озерцями води; розтавати (про крижане поле водойми). Секретар райкому взяв Андрія під руку.. Пішли.. садом до Хоролу, який узявся вже ополонками (Мийко, Вибр., 1952, 51); Краще (прямо хоч і т. ін.) в ополонку [головою] — про скрутне або безвихідне становище. [Василь:] Без Горпини мені краще в ополонку головою!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 171); На кого Василь Семенович гнів положить, — прямо хоч в ополонку... (Панас Мирний, I, 1949, 208).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 721.

Коментарі (0)