в означеннях
Тлумачення, значення слова «Оратор»:

ОРА́ТОР, а, чол. Той, хто володіє, мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, — теж блискучий оратор, — відзначав його пропагандистські здібності (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 187); Чудовий оратор, Луначарський завжди захоплював аудиторію своїм темпераментом і дотепністю, пристрасно відстоював мистецтво соціалістичного реалізму (Мистецтво, 1, 1966, 6);
//  Той, хто виголошує промову; промовець. Оратори змінялись на трибуні під музику й грім оплесків (Олександр Довженко, I, 1958, 499); Надзвичайні події, що трапились далі, могли б і не трапитись, коли б не виступив зненацька новий оратор (Олесь Донченко, VI, 1957, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 738.

Коментарі (0)