в означеннях
Тлумачення, значення слова «Орати»:

ОРАТИ, орю, ореш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); Яким Мачук орав у полі на ярину (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 43); Орали двома парами биків. Першою — Тимко з Марком, а другою — Охрім Горобець із Денисом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 10);  * Образно. Журба плугом по серцю оре (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35);
//  перен., розм. Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь. Її [пустиню] орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Іван Франко, XIII, 1954, 281); Кулі різали гілля зовсім близько і орали землю на два кроки (Юрій Смолич, I, 1953, 93); Не відходячи один від одного, вони довго петляли в сліпому коловороті завії, падали, по пояс провалювались у замети і підводились, орючи сніги (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 254).
 Орати на зяб див. зяб.
Орати носом землю (сніг): а) падати обличчям у землю, сніг. Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (Іван Сенченко, Опов., 1959, 13); б) рідко. Журитися, сумувати. — А чого, козачко, ореш носом? Мо, вдома що сталося? — допитувався дід (Яків Качура, II, 1958, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 737.

Коментарі (0)