ПА́ЛКА, и, жін. Те саме, що палиця 1. Камінням, і
корінням, І палками та дрюками Перший напад [половців]
приняли [міщапи] (Іван Франко, XIII, 1954, 372); «Хватка» — це
така довга-довга палка, а на палиці на тій обруч
великий, а на тому обручі сітка, на манір великого лантуха
начеплена... (Остап Вишня, I, 1956, 156); За хвилину він взяв
свою шапку і палку, вклонився усьому товариству і
подався геть з бібліотеки (Леся Українка, III, 1952, 532);
В магазині тато мій Барабан купив новий. Ще й дві
палки невеличкі — Це для мене й для сестрички (Григорій Бойко,
Билиці.., 1958, 5); [Кармелюк:] Полічив, скільки
світу ногами сходив, скільки палок та різок на тіло
своє прийняв, скільки днів у кайданах, а скільки на волі
прожив… (Степан Васильченко, III, 1960, 420); Над колоніями
палка? — Всі народи миролюбні встануть за життя нове!
(Павло Тичина, II, 1957, 250).
♦ З-під палки — те саме, що З-під палиці (див.
палиця). Червона Армія створила невидано тверду
дисципліну не з-під палки, а на основі свідомості,
відданості, самопожертви самих робітників і селян (Ленін, 29,
1951, 218); Палкою кинути — те саме, що Палицею
кинути (див. палиця). До хутора зовсім палкою кинути.
Гонів з п'ять, мабуть, буде (Іван Цюпа, На крилах..,
1961, 23); Перегинати (перегнути) палку див.
перегинати.
♦ Вбиватися (вбитися) в палки див. вбиватися.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 31.