Словник української мови

ПА́ЛКА, и, жін. Те саме, що палиця 1. Камінням, і корінням, І палками та дрюками Перший напад [половців] приняли [міщапи] (Іван Франко, XIII, 1954, 372); «Хватка» — це така довга-довга палка, а на палиці на тій обруч великий, а на тому обручі сітка, на манір великого лантуха начеплена... (Остап Вишня, I, 1956, 156); За хвилину він взяв свою шапку і палку, вклонився усьому товариству і подався геть з бібліотеки (Леся Українка, III, 1952, 532); В магазині тато мій Барабан купив новий. Ще й дві палки невеличкі — Це для мене й для сестрички (Григорій Бойко, Билиці.., 1958, 5); [Кармелюк:] Полічив, скільки світу ногами сходив, скільки палок та різок на тіло своє прийняв, скільки днів у кайданах, а скільки на волі прожив… (Степан Васильченко, III, 1960, 420); Над колоніями палка? — Всі народи миролюбні встануть за життя нове! (Павло Тичина, II, 1957, 250).
♦ З-під палки — те саме, що З-під палиці (див. палиця). Червона Армія створила невидано тверду дисципліну не з-під палки, а на основі свідомості, відданості, самопожертви самих робітників і селян (Ленін, 29, 1951, 218); Палкою кинути — те саме, що Палицею кинути (див. палиця). До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п'ять, мабуть, буде (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 23); Перегинати (перегнути) палку див. перегинати.
♦ Вбиватися (вбитися) в палки див. вбиватися.