Словник української мови

ПЕРИНА 1, и, жін. Довгастий мішок з пір'ям або пухом, на якому сплять або яким укриваються. За грубою.., під глухою етіною, стоїть ліжко з пухкими перинами, з бішми подушками (Панас Мирний, III, 1954, 301); Управитель пана Гудзиловського ще вилежувався на м'якій перині, коли почув приглушений гомін біля хати (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 51);  * Образно. Ми вибігли на, сіножать; що ще була гола і сіра від скиненої недавно зимової перини (Іван Франко, III, 1950, 250);  * У порівняннях. Іванов.. ліг на мокрий і холодний, але пухкий, як перина, мох (Іван Багмут, Опов., 1959, 45).

ПЕРИНА 2, и, ж, рідко. Те саме, що пір'їна. У півня є така перина, що як треба йому на зорі вставать, то вона і крутиться (Словник Грінченка);  * У порівняннях. Котить Ілія — небо й земля двигтять, як од вітру перина (Панас Мирний, I, 1949, 145).