в означеннях
Тлумачення, значення слова «Плохий»:

ПЛОХИ́Й, а, е, розм.

1. Те саме, що поганий 1; кепський. Днів два ішов дощ.. Пан.. розхорувався за сі два дні дуже, — плохі все-таки його діла! (Леся Українка, V, 1956, 221); Хіба у вас таке плохе жито, що сім кіп треба збить? (Григорій Косинка, Новели, 1962, 69); [4-й син:] Ех, цю б силу та на Змія! Та чомусь плоха надія... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 466).

2. Не злий, не сварливий (про людину); спокійний, смирний. Такий плохий, хоч у вухо бгай (Номис, 1864, № 3218); — Він став тихий та плохий, як сирітська дитина (Марко Вовчок, I, 1955, 173).

3. Те саме, що немічний 1; кволий. — Чи вона не хвора в тебе?.. — Чогось плоха стала — все душею колотиться, — співчутливо дивиться [чоловік] на скорбне, запухле від сліз обличчя дружини (Михайло Стельмах, I, 1962, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 593.

Коментарі (0)