в означеннях
Тлумачення, значення слова «Погріб»:

ПОГРІ́Б, реба, чол.

1. Те саме, що льох. Варвара зібрала своїх сусідок, і вони гуртом теж обладнали собі бомбосховище в гранітній скелі, де колись містився винний склад, а тепер були погреби (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 287); Поліз у погріб я дулівки ще вточити (Дулівочка-первак — така смачна була!):.. (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 34); Вибухнув пороховий погріб.. Усе, що було в цю мить нагорі.., — скинуло в море (Вітчизна, 11, 1967, 183); — Повів пшеницю у город та дала морока земляків побачить. Ну, звісно... у погріб... Ну, звісно... поналигувались, як! ..Без копійки вернувсь (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 7);  * У порівняннях. — Ну, як там? — Добре, — глухо, як з погреба, відізвався Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 269);
//  Нижня частина будинку, підвал, де зберігаються продукти. Незабаром і вродились, як з землі виросли, рублені палати, ..з погребами під низом (Панас Мирний, I, 1949, 194).

2. Спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (перев. овочів), з лядою, але без східців. На два ступені од дверей зелений горбик з лядою, — то погріб бабин (Нечуй-Левицький, I, 1956, 72); Гасають по городах здичавлені без верхівців коні, з гуркотом провалюючись на дядьківських погребах (Олесь Гончар, II, 1959, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 723.

Коментарі (0)